Цукровий діабет (лат. diabetes mellitus) - складне системне захворювання, викликане абсолютним або відносним дефіцитом гормону інсуліну, внаслідок чого в організмі розвивається порушення вуглеводного обміну, зокрема пригнічується утилізація тканинами глюкози. Перша ознака діабету - підвищення вмісту глюкози в крові (гіперглікемія) і як наслідок цього - виділення її із сечею (глюкозурія). Одночасно або трохи пізніше порушуються й процеси обміну жирів, білків, водно-сольовий баланс. Так формується потужний шлейф гормонально-метаболічних (обмінних) змін, що в кінцевому підсумку може призвести до так званих пізніх діабетичних ускладнень: розвитку інфаркту міокарда, інсульту, важких уражень судин сітківки ока , нирок і інших систем. Це ставить діабет у ранг найгостріших медико-соціальних проблем, що вимагають невідкладних рішень.
Установлено, що діабет надзвичайно різнорідне захворювання. Буває, що він — лише прояв основного захворювання. Це так званий симптоматичний діабет, супутній , наприклад, ураженню ендокринних залоз: щитовидної, підшлункової , гіпофіза, наднирників . Така форма діабету може бути викликана й прийомом деяких ліків. При успішному лікуванні основного захворювання зникають і клінічні прояви цукрового діабету.
Істинний же діабет ділиться на два основних типи: інсулінозалежний (I тип), який раніше називали юнацьким , і інсуліннезалежний (II тип), або діабет дорослих.
У ряді випадків діабет до пори до часу не дає про себе знати. Ознаки діабету різні при діабеті I і II. Іноді, може не бути взагалі ніяких ознак, і діабет виявляють при плановому огляді у лікаря . Але існує комплекс симптомів, характерних для цукрового діабету обох типів. Проявляються ознаки залежно від ступеня зниження секреції інсуліну, тривалості захворювання й індивідуальних особливостей хворого.
Симптоми цукрового діабету I типу включають часте сечовипускання, сильну спрагу, нудоту, блювоту, слабість і підвищену стомлюваність, втрату ваги (незважаючи на нормальне або навіть підвищене споживання їжі), постійне почуття голоду, дратівливість. У дітей нічне нетримання сечі є одним з ознак діабету, особливо в тих випадках, коли раніше дитина в постіль не мочилася. При I типі діабету виникають ситуації, коли рівень глюкози в крові стає або дуже високим , або дуже низьким. Кожний із цих станів вимагає швидкої медичної допомоги.
До симптомів цукрового діабету II типу належать свербіння, погіршення зору, незвичайна спрага, сонливість, стомлюваність, шкірні інфекції, повільне загоєння ран, оніміння й парестезії ніг. Це захворювання виявляється у зрілому віці і звичайно пов'язано з неправильним харчуванням . При цукровому діабеті виникають також грипоподібні симптоми, випадіння волосся на ногах, посилення росту волосся на обличчі і, дрібні жовті нарости на тілі, що називаються ксантомами. Баланопостит (запалення крайньої плоті) іноді є першою ознакою діабету й пов'язаний із частим сечовипусканням.
Причини розвитку діабету I і II типів принципово різні.
Діабет I типу виникає частіше в людей у віці до 30 років, на нього страждають близько 10—15% від усього числа хворих. Одна із причин розвитку діабету I типу— ураження вірусами бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, що продукують інсулін. У більшості пацієнтів виявленню діабету передує вірусне захворювання, зокрема епідемічний паротит (свинка), краснуха, вірусний гепатит. Вчені вважають, що віруси уражають бета-клітки підшлункової залози тільки в тих, хто має спадкову схильність до діабету. У багатьох діабет I типу являє собою аутоімунне захворювання, в основі якого лежить дефект імунної системи організму.
Переважна більшість хворих (близько 85%) страждають інсуліннезалежним (II тип) цукровим діабетом. У хворих діабетом II типу бета-клітки виробляють достатню або навіть підвищену кількість інсуліну, але тканини втрачають властивість сприймати його специфічний сигнал. Якщо діабет поєднується з ожирінням ( близько 70 % ) , то головна причина несприйнятливості тканин до інсуліну полягає в тому, що жирова тканина як своєрідний екран блокує дію інсуліну. Щоб прорвати цю блокаду, бета-клітки починають працювати з підвищеним навантаженням, і в остаточному підсумку наступає їх виснаження, тобто відносна недостатність переходить в абсолютну. Однак , і це дуже важливо підкреслити , інсуліннезалежний діабет не переходить при цьому в інсулінозалежний.
У хворих на діабет II типу , що мають нормальну масу тіла , причиною хвороби є порушення сприйняття сигналу інсуліну рецепторами, що розташовані на поверхні клітин.
Діагностичними критеріями цукрового діабету є:
ІНЦД – інсуліннезалежний цукровий діабет
ІЗЦД - інсулінозалежний цукровий діабет
Показник | Норма |
|---|---|
Глюкоза в плазмі натще | 4,22 - 6,11 ммоль /л |
Глюкоза ( цільна капілярна кров) | 3,38 - 5,55 ммоль/л |
Через 2 год послу навантаження глюкозою | < 7,8 ммоль/л |
С-Пептид | 0,5 – 2,0 мкг/л. |
Рівень інсуліну | 15-180 пмоль/л ( 2-25 мкед/л) |
Антитіла до інсуліну | 0 |
Глікозильований гемоглобін | 4,5 –6,5 % від загальної кількості гемоглобіну |
Обстежуваному встановлюється діагноз цукрового діабету, якщо рівень глюкози цільної капілярної крові натще становить 6,7 ммоль/л і вище, а через 2 год після прийому глюкози - 11,1 ммоль/л і вище.